28-а річниця незалежності України

Традиції державотворення Українська держава успадкувала від Русі, Галицько-Волинського князівства, Великого князівства Литовського, Козацької держави, української державності початку XX століття. Хоча українці завжди мали свою мову та культуру, вони рідко мали свою незалежну національну державу. Під час Української визвольної революції 1917 – 1921 років, ключовим рушієм якої був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності, українці відродили державність – утвердили державні кордони, мову, гроші, символіку (герб, гімн і прапор), створили боєздатне військо, отримали визнання світової спільноти. У регіонах активно поширювався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

Термін “Українська революція” було введено учасниками подій, визначення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка та інших діячів доби. Радянська історіографія старанно викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”.

Прагнення до свободи та незалежності, що породила Українська революція 1917 – 1921 років, змусив більшовиків піти на поступки і погодитися на створення  УРСР, яка мала обмежену міжнародну правосуб’єктність та власні кордони, однак весь цей час тривала боротьба за справжню незалежність України. Це суперечливий і складний період нашої історії, що став серйозною підставою для подальшого розвитку і відродження. Діяльність Центральної Ради тривала трохи більше року, вона збагатила державотворчий досвід українського народу. Відбувся розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову: Всенародні збори, Рада народних міністрів та Генеральний суд. Закони приймали тільки парламентом. Також була прийнята нова конституція, яка стала основою держави, та для всього іншого законодавства.

22 січня 1918 року Українською Центральною Радою було затверджено IV Універсал, про незалежність Української Народної Республіки, відновлюючи українську державу. Україна у XX столітті кілька разів втрачала державність. Унаслідок російської окупації після революції 1917 – 1921 років злочинні тоталітарні режими – комуністичний і нацистський – забрали мільйони життів українців у роки голодоморів, політичного терору, депортацій та воєн.

Проголошення Акта про незалежність України 24 серпня 1991 року стало логічним завершенням процесу українського державотворення та фактичним відновленням незалежності України.

День незалежності України відзначається по всій країні, день, коли вшановують пам’ять героїв минулого України, тих, хто воював та помер, щоб забезпечити країні таку жадану ними незалежність.

Вперше незалежність українським парламентом було проголошено 16 липня 1990 року в цей було прийнято Деклара́цію про́ держа́вний сувереніте́т Украї́ни, того ж дня було проведено перше святкування Дня незалежності. Остаточне проголошення парламентом незалежності 24 серпня 1991 року було затверджене на грудневому референдумі того ж року, під час якого 90 % людей проголосували за неї. Саме це рішення відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР і остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної імперії. Навіть зовнішня агресія не зупинила боротьби українців за право мати власну незалежну і соборну державу. Ця боротьба триває і нині, коли українці змушені захищати від російської агресії територіальну цілісність та суверенність України.