Володимир Сімонов з позивним Сіма – боєць Бригади “Хижак” при Департаменті патрульної поліції

До повномасштабної війни – поліцейський Управління патрульної поліції  у Дніпропетровській області.

Перший спогад про війну — 24 лютого, рідний Сіверськодонецьк. Володимир був серед 62 поліцейських-добровольців.

Евакуація мирних жителів. Доставка гуманітарної допомоги за адресами та в бомбосховища. Контроль за тим, щоб не було мародерства в Сіверськодонецьку, Лисичанську, Рубіжному.

Під час війни Володимир став водієм шкільного автобуса, яким вивозив людей.  За нормами — 30 пасажирів. Фактично — 100 і більше. Люди стояли, сиділи на підлозі, тримали одне одного за руки.

Особливо він пам’ятає маломобільних людей, літніх. Тих, кому було найважче. Їх виносили на ношах із квартир, вантажили в транспорт, потім заносили до вагонів поїздів.

Були й ті, хто відмовлявся виїжджати. Навіть із маленькими дітьми. Казали: «Скоро все закінчиться».

Є кадри, які він пам’ятає до дрібниць. Вулиця Курчатова. Він їздив туди щодня. Об’їжджав усю вулицю й завозив їжу. Навіть коли військові казали, що туди вже не можна. Він їхав годувати місто, де народився. Бо хотів, щоб усі були живі.

«Найважче — не виносити людей на ношах, а залишати тих, хто відмовився виїхати», - каже боєць.

Зараз Сіма евакуює побратимів і цивільних на Костянтинівському напрямку у складі медичної роти бригади «Хижак».

Він навчився їздити на будь-якій броньованій машині. Підтримує техніку медичної роти у справності та бойовій готовності. Пройшов курси тактичної медицини. 

Так склалося, що більшість його евакуацій — це поранені з масивними опіками, тож він добре відпрацював алгоритм надання такої допомоги. Щойно надходить наказ на евакуацію — він виїжджає.

Одні з найскладніших евакуацій морально — коли треба рятувати друзів. Якось приїхав на позицію медеваку лагодити машину. У цей момент FPV-дрон підбив авто, в якому були його друзі — командир роти та заступник командира. Кинув усе й поїхав туди. На щастя, все обійшлося. Замінили колесо й відтягнули авто у безпечне місце.

«Допомагати місту та країні, де народився, — це мій обов’язок», - каже Володимир.

Історія опублікована в межах інформаційної кампанії МВС «Інші ми», що присвячена глибокій внутрішній трансформації кожного за роки війни. Через особисті історії ми розповідаємо про спільний досвід і силу, що безповоротно змінили українське суспільство.