Пульний Олександр Юрійович

Олександр Юрійович ПУЛЬНИЙ "Батя"

Народився в 1964 році у м. Сєвєродонецьк (Луганщина). Помер 20 жовтня 2016 р. під час несення служби в зоні АТО. Похований в рідному місті.

Дата та місце народження: 4 липня 1964 р., м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Дата та місце загибелі: 20 жовтня 2016 р.

Захищав Україну в складі 53-ї окремої механізованої бригади, сержант.

Посада: Водій.

Обставини загибелі: Під час перебування на бойових позиціях в «авдіївській промзоні» в травні 2016 року різко погіршилось самопочуття, був госпіталізований. Медики діагностували онкологічне захворювання легенів. Під час лікування в обласній клінічній лікарні ім. Мечнікова в м. Дніпро помер 20 жовтня 2016 року.

Сімейний стан: Залишилася дружина та дві доньки.

Сєвєродончанин Олександр Пульний не зміг стояти осторонь проблем країни, і в серпні 2015-го року під час однієї з хвиль мобілізації добровольцем прийшов до військомату. Воював в лаві 53-ої ОМБр на одній з найнебезпечніших ділянок зони АТО – так званій авдіївській промзоні. Товариші по службі пригадують, що Олександр був сміливим та відчайдушним воїном: завжди в бій йшов одним з перших, не раз прикривав собою побратимів. Неначе не жалкував власного здоров’я, не боявся смерті. Однак небезпека наздогнала героя не на полі бою. В травні в Олександра почалися проблеми зі здоров’ям. Велика температура тіла не давала можливість нести службу. Діагноз був страшним: рак легенів. З червня чоловік боровся за своє життя в лікарні ім. Мєчнікова. Та хвороба виявилася сильнішою. 20 жовтня, на 53 році життя Олександр помер.

Церемонія прощання проходила біля сєвєродонецького гуртожитку, розташованому по вул. Космонавтів, 18, де мешкав померлий. Труну поставили прямо у дверей в заклад. Віддати останню дань поваги прийшли родичі воїна, керівництво Луганської облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування, силових структур, громадських організації, а також сєвєродончани та гості міста.

Під час прощання була проведена панахида за померлим.

В ході церемонії слово взяв міський військовий комісар Олег Вікторович Чехута.

«Він був дуже мужнім бійцем, і неодноразово рятував від куль своїх молодших побратимів, - сказав Олег Чехута. - Його життя забрала страшна хвороба, але він до кінця був у строю зі своїми товаришами. І ми будемо пам’ятати Олександра таким, як він був: сміливим, відважним бійцем. Він залишиться для нас героєм».