Судова практика щодо форс-мажору та виконання договірних зобов'язань

Питання застосування форс-мажору у випадку невиконання договірних зобов'язань завжди було важливим, однак зараз воно набуває більшої ваги, враховуючи воєнний стан, руйнування та окупацію територій.

Наразі не існує чіткого переліку, що саме має містити доказова база, як для отримання сертифікату ТПП через військовий стан, так і підтвердження факту форс-мажорних обставин в суді (оскільки сертифікат ТПП також не завжди виступає єдиним та основним доказом таких обставин). Тому, при кожній ситуації юристи підходять до таких справ індивідуально та враховують наявну судову практику, яка вдосконалюється з 2014 року.

Щодо місцезнаходження, як доказу факту форс-мажору. У ]]>постанові від 30 червня 2016 року по справі № 913/866/15]]> Вищий господарський суд України погодився з тим, що тривалість антитерористичної операції на сході країни, що зазначена у якості причини виникнення форс-мажорних обставин в спірному сертифікаті Торгово-промислової палати України, закріплена на законодавчому рівні та її закінчення має бути визначено відповідним Указом Президента України, який на даний момент відсутній. Суд дійшов висновку що форс-мажорні обставини тривали на момент винесення судового рішення, оскільки антитерористична операція не була скасована Указом Президента України (аналогічна позиція викладена в ]]>Постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 913/190/17]]>).

У ]]>постанові від 13 січня 2021 року по справі № 243/10874/18]]> Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду зазначив наступне: встановивши, що у правовідносинах між позивачем та відповідачем, з 27 травня 2014 року до теперішнього часу, виникли обставини, які відповідач не міг передбачити чи відвернути та у період існування яких останній об'єктивно, з незалежних від нього причин був позбавлений можливості виконати зобов'язання, передбачені умовами цивільно-правового договору, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для настання цивільно-правової відповідальності ТОВ «БІГ БУД» у зобов'язанні, у зв'язку з чим правильно відмовив у задоволенні позову.

У ]]>постанові від 12 березня 2024 року по справі № 911/2635/22]]> Верховний Суд звернув увагу скаржника на те, що загальновідомість обставин підтверджується відомостями з Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, з якого вбачається, що м. Рубіжне Луганської області, в якому розташовуються виробничі, складські та офісні приміщення ТОВ «ТД «Українські смоли», з 24 лютого 2022 року по 12 травня 2022 року була територією активних бойових дій, а з 13 травня 2022 року по теперішній час є територією, тимчасовою окупованою російською федерацією. Наведеним спростовується твердження скаржника про те, що зазначений висновок суду апеляційної інстанції є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, оскільки, на думку скаржника, неважливо, на яку саме територію постачався товар та де саме розташовано виробничі потужності Товариства.

Щодо повідомлення про форс-мажор. Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25 квітня 2022 року затверджено перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, до яких з 24 лютого 2022 року віднесені території, на яких знаходилися орендовані автомобілі. А тому в цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про недотримання відповідачем порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин, оскільки розцінюється судом апеляційної інстанції як «надмірний формалізм» в умовах оголошеного воєнного стану, зважаючи на повномасштабність вторгнення росії на територію України. А тому доводи скаржника в цій частині не є підставою для задоволення позовних вимог (]]>постанова Північного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2023 року по справі № 910/6674/23)]]>.

Зазначена судова практика свідчить про те, що тривала дія форс-мажорних обставин (у тому числі тимчасова окупація території, де сторона здійснювала господарську діяльність) дає підстави для застосування таких форс-мажорних обставин до укладеного між сторонами договору, і, відповідно, підтверджує неможливість використання зобов'язань. У той же час у випадку, якщо винна сторона не має можливості своєчасно повідомити іншу сторону про неможливість виконати договірні зобов'язання, це не розцінюється як недотримання вимог договору щодо повідомлення і все одно форс-мажор має місце.

Лист ТПП від 28.02.2022 No2024/02.0-7.1 як доказ. Судова практика чітко визначилась із тим, що відповідний лист ТПП є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. До того ж у цьому листі визначено "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів. Зміст листа носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні. Зазначена позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у ]]>справі № 910/8580/22]]>, від 07 червня 2023 року у ]]>справі № 912/750/22]]>, від 13 вересня 2023 року у ]]>справі № 910/7679/22]]>, тощо.

Щодо відсутності сертифікату ТПП. У своїй постанові 13 вересня 2023 року у справі № ]]>910/7679/22]]> Верховний Суд також дійшов до висновку, що відсутність сертифікату ТПП не позбавляє сторону можливості доводити факт форс-мажорних обставин в суді: «Водночас сертифікат ТПП не є єдиним або обов`язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися і іншими доказами, якщо інше не передбачено законом бо договором…Водночас Верховний Суд звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором».

У цій же постанові суд звернув увагу на те, що доведення наявності непереборноії сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Контрагент (кредитор) не повинен доводити існування форс-мажору у іншої сторони, якщо вона на це не посилалася. Контрагент (кредитор) має доводити факт порушення самого договірного зобов`язання боржником, а не причин, внаслідок яких це відбулося (форс-мажорні обставини).

Отже, викладене дає можливість сторонам довести факт настання форс-мажорних обставин в суді, і, відповідно, уникнути відповідальності за невиконання договірних зобов'язань внаслідок обставин непереборної сили.

Щодо екстериторіальності ТПП. На період дії воєнного стану на території України уповноважені регіональні торгово-промислові палати мають право за зверненнями суб'єктів господарської діяльності засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України. Даний принцип екстериторіальності є важливим, оскільки дає змогу оперативніше розглядати та отримувати відповідні сертифікати. Однак він також не завжди враховується сторонами, оскільки є регіони, які розглядають заяви декілька місяців, що також може вплинути на врегулювання відносин між сторонами.

Форс-мажор при різних обставинах. У ]]>постанові від 07 червня 2023 року у справі № 906/540/22]]> року Верховний Суд зазначив, що форс-мажор може впливати на виконання одного договору/зобов`язання і не впливати на виконання іншого, залежно від сутності зобов`язання та стану боржника.

Отже, застосування форс-мажорних обставин було та залишається важливим в контексті вирішення питань невиконання договірних зобов'язань та застосування відповідальності. При цьому сторони повинні звертати увагу на конкретні обставини, що підтверджують форс-мажор, у тому числі: (1) сертифікат ТПП (який є вагомим доказом наявності форс-мажорних обставин, однак не є єдиним документом, який можна використовувати в суді), (2) судову практику та гнучкий підхід до кожної справи, (3) місцезнаходження сторін, зокрема регіони, де ведуться бойові дії або території тимчасової окупації (це стає ключовим фактором у доведенні факту форс-мажору).