Пільги та гарантії працівникам з інвалідністю, що стосуються прийняття на роботу, особливостей використання робочого часу, надання відпустки такій категорії працівників, а також звільнення інвалідів

Гарантії при ]]>прийнятті на роботу]]>: особам з інвалідністю, направленим на роботу відповідно до законодавства, в мирний час не встановлюють випробування при прийнятті на роботу (ч. 3 ст. 26 ]]>КЗпП]]>).  В період дії воєнного стану випробування можемо встановити будь-якій категорії працівників (ч. 2 ст. 2 ]]>Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX]]>; далі — Закон № 2136). 

Відмова в укладенні трудового договору з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи або в інших установлених законом випадках стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ч. 3 ст. 17 ]]>Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII]]>).

Обмеження ]]>залучення до надурочних робіт]]> і робіт у нічний час: залучення осіб з інвалідністю до надурочних робіт та у нічний час в мирний час допускається лише за їх згодою (ст. 55 , 63 , 172 КЗпП).

У період дії воєнного стану не залучаються до роботи в нічний час без їх згоди особи з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота (ч. 1 ст. 8 Закону № 2136).

На прохання працівника з інвалідністю роботодавець повинен встановити йому неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 КЗпП).

Пільги щодо надання ]]>відпусток]]>: працівникам з інвалідністю I і II груп надають щорічну основну відпустку тривалістю 30 календарних днів, а працівникам з інвалідністю III групи — 26 календарних днів (ч. 7 ст. 6 ]]>Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР]]>; далі — Закон про відпустки).

Працівникам з інвалідністю у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи за їх бажанням надають ]]>щорічні відпустки]]> повної тривалості (п. 2 ч. 7 ст. 10 Закону про відпустки).

Працівникам з інвалідністю надають щорічні відпустки у зручний для них час (п. 2 ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки).

Працівникам з інвалідністю за їх бажанням надають в обов’язковому порядку відпустку без збереження заробітної плати: інвалідам III групи — тривалістю до 30 календарних днів щорічно, інвалідам І та ІІ груп — тривалістю до 60 календарних днів щорічно (п. 6, 7 ч. 1 ст. 25 Закону про відпустки).

Гарантії при ]]>звільненні]]>: при ]]>звільненні за власним бажанням]]> у зв’язку з ]]>виходом пенсію]]> по інвалідності роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ч. 1 ст. 38 КЗпП). При звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, у зв’язку з виходом на пенсію (у т. ч. по інвалідності), за пунктом 2 статті 40 КЗпП, відрахування за використану наперед відпустку не провадять (п. 2 ч. 2 ст. 127 КЗпП).

Строковий ]]>трудовий договір]]> підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором (ст. 39 КЗпП).

Особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи мають переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування в разі ліквідації підприємства, установи, організації (п. 5 ст. 42 КЗпП).

Звільнення особи з інвалідністю за ініціативою адміністрації з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи або в інших установлених законом випадках стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю (ч. 3 ст. 17 ]]>Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII]]>). На практиці трудовий договір у цьому разі розривають на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП