Останній мирний Новий рік: спогади сєвєродончан про свято 10 років тому

]]>Жителі Луганщини та Донеччини востаннє зустрічали мирний новий рік в ніч з 2013-го на 2014-й. У столиці тоді розпочалась Революція гідності та перші сутички, на Донбасі росіяни розгорнули активну фазу гібридної агресії. Люди виходили на мітинги, активістів переслідували. З якими думками та настроєм переселенці з Донбасу святкували останній мирний Новій рік — у матеріалі Суспільного.]]>

"Загадували, щоб правда перемогла"

Юлія Михайлова нині живе у Дніпрі. Новий, 2014-й рік, зустрічала у Сєвєродонецьку. Згадує, це було родинне, традиційне свято: вона, чоловік, син.

"Тривожно було — так би сказала про нашу родину і про моїх друзів. Бо ми пам’ятаємо ту зиму Майдану в Києві. Вся країна була в напрузі. Ми не відступали від екранів телевізорів, від соцмереж. Слідкували, переживали і молилися".

Сєвєродончани також брали участь у протестах в Києві, навіть у новорічну ніч, згадує Юлія.

"Деякі мої друзі з Сєвєродонецька, багато знайомих їхали туди і там на Майдані були волонтерами. Пам’ятаю, що загадували бажання, що правда переможе. Правда на нашому боці. Тільки молилися і чекали, щоб все це закінчилося без біди.

Ілюстративна світлина. Святкування нового, 2014-го року на майдані Незалежності в Києві. Фото: УНІАН

Зараз ми не кажемо, що війна почалася у лютому 22-го. У нас вона почалася в 2014-му, навесні, в березні, коли в Луганську почалось. Там були наші сєвєродончани на мітингах і на акціях, на них нападали. Потім нас окупували. Три місяці Сєвєродонецьк був в окупації, але ми вдячні нашим захисникам, що нас звільнили 22 липня".

"2013 рік весь був напруженим"

Переселенець з Сєвєродонецька В’ячеслав Непран розповідає, святкував новий, 2014-й рік з дружиною та доньками, які приїхали з тоді ще неокупованого Донецька.

"Святкували у сімейному колі під ялинкою вдома. Думки були, як і завжди, — про щастя наших рідних, про мир та спокій у нашому житті. Салюти були постійні, ялинки ставилися на нашій головній площі, багато людей виходили на вулиці. Тієї напруженості, яка була в Києві, у місті не відчувалося. Я споглядав за тими подіями, які відбувалися у Києві на Євромайдані, не відходив від телевізора і хотілося, щоб ця влада Януковича скоріше пішла".

Вячеслав на той час був підприємцем і його бізнес переживав економічну кризу.

"2013 рік майже весь був, як на мене, напружений, і в повітрі щось таке відчувалося, що щось буде. Бо в Сєвєродонецьку була напружена політична, економічна обстановка. Після 2014 року, коли більшу частину Луганщини окупували, молодша донька поїхала до столиці, а старша з Донецька повернулась до Сєвєродонецька.

Було дуже складно після 2014 року звикати до тієї ситуації, хоча наше місто було не дуже довго під окупацією. Таке гнітюче було відчуття після тих сепаратистів. Їх було близько 400 чоловік у нашому місті. З початком бойових дій у Донецьку молодша одразу переїхала в Київ. Старша з сімєю + переїхала в Сєвєродонецьк".

Після повномасштабного вторгнення В’ячеслав з дружиною виїхали з Сєвєродонецька, а нині оселилися у Франції усією родиною.

*   *   *

Ілюстративна світлина. Жінка в Сєвєродонецьку йде повз плакат з українськими військовими, 23 лютого 2022 року. Сєвєродонецьк, Луганська область, 23 грудня 2022 року. Фото: AP

Через війну понад 190 тисяч жителів Луганщини та 1 мільйон 460 тисяч жителів Донецької області стали переселенцями — це лише офіційні дані обласних адміністрації про людей, що зареєструвались як ВПО. Втратили домівки, Батьківщину, мирне життя — більше. Війна триває майже 10 років, і кожного року вони, як і Юлія, і В'ячеслав загадують однакові бажання: перемога України та повернення додому.

За матеріалом: Суспільне - ]]>https://suspilne.media/651312-u-povitri-vidcuvalosa-ostannij-mirnij-novi...]]>