Захисник із Луганщини Свят: Кожен повинен сісти й подумати, що він зробив для перемоги України

]]>Офіцер НГУ із Луганська Свят: Поки нога росіянина стоїть у нас на землі — складнощі будуть.]]>

Закінчивши школу у 2012 році, луганчанин Свят вирішив піти до армії на строкову службу, але призову не було, тож чоловік уклав контракт. Хотів відслужити 3 роки та вступити до університету внутрішніх справ імені Дідоренка. Однак плани Свята порушила війна. Спочатку АТО/ООС, в якому чоловік брав участь, а після — повномасштабне. ]]>ТРИБУН]]>у військовий ]]>розповів]]> про початок служби в армії, вторгнення у 2022 році, контранаступ на Харківщині та бої у Кремінських лісах.

“Пішов до армії у 18 років, бо знав, що доведеться відслужити. А навчання в університеті відклав на потім, щоб не відволікатися на військову справу. Знаєте, як то кажуть: “Попрацюй, аж потім танцюй”, — говорить Свят.

У Луганську він служив у 335 військовій частині. З перших днів чоловік зрозумів, що має командирські якості та захотів проходити армію саме на бажаній посаді. 

“В армії є категорії спеціалістів, а є командири. Тому я обрав друге та навчався у цьому напрямку. Почав працювати командиром відділення, а з часом досягав вищі посади”, — згадує військовий.

Очікування від армії у чоловіка були доволі завищені, тому каже, що потрапивши на службу “опинився у пострадянській армії”.

З початком війни на сході України у 2014 році Свят захищав рідні землі у Луганську. Згодом виїхав з бригадою до Харкова, а за 2 місяці вирушив на ротацію в зону АТО.

“Навчання перед бойовими діями у нас відбувалося в експрес режимі. Але це не свідчить про те, що ми не були готові до війни. Адже військовослужбовці багато чого знали та вміли ще до приходу росіян на наші землі”, — стверджує військовий.

З приходом війни в Україну кожен ставив собі питання “Коли та як це закінчиться? Коли всі повернуться до спокійного, мирного життя?”. Свят теж думав про те, що може бути повномасштабне. І шанси цьому були доволі великі.

“На жаль, те, чого ми так боялися, — сталося. Станом на 2022 рік я вже проходив службу у батальйоні спеціального призначення. Був на ротації та 16 лютого  виконував поставлену задачу зі збору розвідувальних даних. Де — не можу сказати зі зрозумілих причин. Тому 24 лютого зустрів, умовно кажучи, в полях”, — додає луганчанин.

А так військовослужбовець підтверджує те, що українська армія була готова до вторгнення окупантів тому настільки довгий час стримує ворога:

Припущення росіян щодо того, що ми поляжемо за 3 дні, були хибними. Зараз у нас є змога розмовляти під українським прапором та українською мовою, що не може не мотивувати

Офіцер зі своїм підрозділом визволяв і Харківщину. Ця подія стала однією із головних на даний момент за весь час вторгнення.

“Ми були дуже вмотивовані та вирушили виганяти ворога з наших земель. Летіли напролом та вибивали всіх, хто заважав нам рухатися вперед. Почалося визволення з Волохового Яру, провели його деокупацію, добу були в обороні, після чого через села рушили у напрямку Куп’янська”, — розповідає військовий.

Додає, що окупанти не очікували такого наступу, а він був подібний тим, про які пишуть в книжках. Коли вони почали, розуміли, що лінія оборони розірвана, та Збройні Сили України увірвалися — почали бігти. Але наші бійці шансу зупинитися не давали.

Свят обороняв, та й зараз продовжує захищати Луганщину та Донеччину. В тому числі й  Кремінну та її ліси, які росіяни й досі не полишають спроби взяти під свій контроль. Про це хлопець також розповів ]]>ТРИБУН]]>. 

“Кількість росіян під Кремінною була значно більшою за нашу, але ми сиділи в обороні та вправно справлялися з ними. На місто ворог йшов зі сторони Сватово та працював різноманітною ствольною артилерією, легкоброньованою та важкою технікою. Стрілкова зброя, гранатомети та багато іншого було в запасах ворога”, — згадує боєць.

Згодом через складну обстановку біля Кремінної довелося приймати рішення про відступ та Святу надійшов наказ перегрупуватися та зайняти іншу лінію оборони. 

Через Серебрянське лісництво проходила лінія оборони, що мала лівий та правий фланги. Луганець зі своїм підрозділом виконував задачі  на лівому, що знаходився біля лісів. Пізніше чоловік був перекинутий в їх терни.

“Кремінські ліси стали важкою зоною для ведення бойових дій, які тривають майже безперервно. Лінію оборони ворога ми штурмували кілька разів. Займали їх бліндажі та окопи й просувалися далі. Закріпитися у лісництві було складно, але все ж реально. Хочу сказати й про своїх побратимів. Це дуже хоробрі та вмотивовані воїни, я дуже радий воювати пліч о пліч з такими людьми”, — каже командир.

Зона відповідальності Свята постійно змінюється, але з кожної запам’ятовуються лиш трагічні та складні морально події. 

Тяжко, коли гинуть побратими

“Поки нога росіянина стоїть у нас на землі, - складнощі будуть”, — стверджує луганець.

Також додає, що нашому суспільству дечого не вистачає.

Кожен повинен сісти й подумати, що він зробив для перемоги України

Офіцер НГУ вірить у перемогу України та в те, що кожен долучиться до її відновлення. Після закінчення війни Свят мріє зустрітися із сім’єю та повернутися додому в Луганськ.

Джерело: ТРИБУН - ]]>https://tribun.com.ua/uk/105766-ofitser-ngu-iz-luganska-svjat-poki-noga-...]]>

Матеріал по темі:

“Мрію звільнити рідний Луганськ“: офіцер легендарного батальйону “Донбас“ розповів про бої на сході - https://sed-rada.gov.ua/novini-mista/mriyu-zvilniti-ridniy-lugansk-ofice...