Сєвєродончанка Юлія Бойко: Волонтерство в прямому сенсі врятувало мене, дало змогу відчувати себе корисною та завести друзів у новому місті

Юлія Бойко, 36 років. Вимушена переселенка з Сєвєредонецька та волонтерка центру підтримки ВПО «Життєлюб піклується».

Юлія Бойко ]]>розповіла ELLE]]>, як знайшла себе у волонтерстві в новому місті: "Сєвєродонецьк — мій дім, і вже через це життя там було для мене щасливим. Там я народилась, зустріла коханого чоловіка, вийшла заміж, народила двох дітей. Там стала спортсменкою та отримала розряд кандидата в майстри спорту з веслування, там працювала інженером на нафтопереробному заводі. 

Як спортсменка я багато подорожувала — їздила на змагання по всій Україні та за кордон, але завжди поверталась додому, і саме вдома мені подобалось найбільше. У нас з родиною були свої маленькі традиції: раз на місяць ми збиралися за великим столом з батьками, кожен щось готував, ми спілкувалися. Зараз мені дуже не вистачає саме цього: батьки чоловіка евакуювалися в Черкаську область, і ми бачимось, але зрідка. Моя мама живе в окупованому Старобільську, і я можу лише кілька хвилин поговорити з нею телефоном раз на місяць чи два. 

Ми виїхали з Сєвєродонецька четвертого березня 2022 року — на наступний день після мого дня народження. До того через постійні обстріли два тижні сиділи то в підвалі, то в бомбосховищі в школі. В мій день народження було підозріло тихо, і хоча про святковий настрій мова не йшла, ми з дітьми вийшли надвір — хоча б побачити світ, подихати повітрям. Трохи пройшлись, а потім зустріли сусідку та зупинились поговорити з нею. Раптово я почула, як прямо над моєю головою щось летить, відчула вітер на спині. 

Снаряд впав біля сусіднього під’їзду — там, де ми стояли пів хвилини тому. Я зрозуміла, що це друге народження, подарунок долі, і більше ризикувати не можна. На наступний ранок ми виїхали.

Далі були 28 годин в потягу, Львів, пару днів передишки та вибір, що робити далі. Порадились з чоловіком і вирішили так: я з дітьми їду за кордон, він у Київ. Наступні дев’ять місяців ми з синами провели у Німеччині, а  першого жовтня повернулися в Україну — чоловік зняв у Києві житло для всієї родини.

Щойно ми повернулися, почалися спочатку обстріли, потім відключення світла. Чоловік працював з дому, а я розуміла, що мені треба щось робити — відчувати себе корисною, допомагати людям. Інакше я просто зійду з розуму. Я почала шукати фонди та центри, де потрібні волонтери, але волонтерство знайшло мене саме. 

Я пішла робити довідку ВПО та випадково почула у черзі, що на Оболоні є центр підтримки переселенців від фонду «Життєлюб». Думаю: піду дізнаюсь, що це. Прийшла, і мене з порогу запитали: «Вам потрібна допомога чи ви хочете допомагати?». Я відповіла, що залюбки допомагатиму, і вже на наступний ранок вийшла, як я це називаю, на роботу. 

Я волонтерю в центрі підтримки ВПО «Життєлюб піклується» вже близько восьми місяців. Приходжу майже щодня. У нас все чітко: є волонтерський графік, у кожного — своя зона відповідальності. Наприклад, зараз я видаю переселенцям сковорідки, а скоро мене переведуть на видачу рушників. У нас є все, що потрібно для побуту тих, хто залишився без всього — одяг, посуд, постільна білизна, іграшки для дітей, корм для тварин, засоби гігієни. 

Волонтерство в прямому сенсі врятувало мене, дало змогу відчувати себе корисною та завести друзів у новому місті. Я дуже здружилась з іншими волонтерами, які також вимушено переїхали в Київ. Ми разом ходимо «на роботу» та «з роботи», обідаємо, обмінюємось корисною інформацією — де є якісь можливості для переселенців, дитячі гуртки, майстер-класи. 

Для мене дуже важливо допомагати іншим ВПО — я розумію їхній біль, і мені здається, якісь маленькі розмови діють як психотерапія. Нещодавно приходила отримувати допомогу родина з Сєвєродонецька — і вони, і я так зраділи, що зустріли когось з рідного міста. 

Коли люди щиро дякують за допомогу, кожен раз для мене це щось неймовірне — я розумію, що всі зусилля не дарма, що комусь стало трошки легше та тепліше". 

За матеріалом: ELLE - ]]>https://elle.ua/ludi/interview/istorii-zhinok-yakim-blagodiyniy-fond-zhi...]]>