Ви тут:

«Даруємо фільм, присвячений Вам!»

10-04-2017
Категорія: 

Дуже зворушливими були урочисті проводи на заслужений відпочинок, так би мовити, до онуків, ветерана Сєвєродонецького вищого професійного училища Віктора Пилиповича Чудіна.

Винуватцю урочистостей щиро подякували директор ВПУ, депутат міськ­ради Юрій Кіндратович Кузьмінов, його заступник Тетяна Дмитрівна Склярова, «старожили» колективу Любов Василівна Турлак та Борис Тимофійович Цмох. З неабиякою повагою його вшанували всі колеги. 

– На згадку про нашу спільну роботу даруємо фільм нашої відеостудії, присвячений Вам, – сказав ветерану директор. – Але спочатку подивимося його разом.

Звісно, все насичене подіями життя не зафільмуєш. Щоб неочікувано стати «кіногероєм», Віктор Пилипович присвятив рідному училищу десятиріччя по-справжньому великої праці. Й слово «рідне» він вимовляє з повним правом, – адже приїхав сюди з кремінського села ще 16-річним юнаком. Було це у 1960 році, тобто він – ровесник відомого й авторитетного навчального закладу. Тут працював його батько, жила їхня родина; тут вчився він сам, а у свій час – його старший син.

Працювати в училище майстром виробничого навчання Віктора Пилиповича запросили вже тоді, коли за його плечима було декілька спеціальностей – починаючи з військового водія, будівельника житла в молодому Сєвєродонецьку, деревообробника. Не дивно, що, здобувши й педагогічну освіту, він навчав молодь за декількома фахами. Скільком дав путівку в робітниче життя за третину сторіччя? Сотням й сотням.

Та хіба вчив їх тільки професійній майстерності?!

– Звідки тільки не поступали до нас учні! – згадує Віктор Пилипович. – Сам з колегами їздив за ними не тільки в різні куточки України, а й у сусідні республіки. Місту, що зростало на очах, наступаючи на піски, потрібні були молоді та завзяті.

Не важко уявити, що таке – зовсім юні хлопці та дівчата, які опинилися далеко від домівки. Майстер Чудін був для них не просто мудрим вчителем, вимогливим вихователем, але й турботливим батьком. Навіть вранці будив у гуртожитку, щоб повести на зарядку, потім – в їдальню... Й так – до вечірньої школи, гуртків, секцій.

– Зараз, зрозуміло, наші учні більш самостійні, – каже Юрій Кіндратович Кузьмінов, – але такий досвід Віктора Пилиповича завжди був, є й буде слушним, сучасним. Тим більше, що він вміє давати поради конкретно та дотепно.

Останні роки, вже ставши офіційно пенсіонером, Віктор Пилипович продовжував працювати в училищі теслярем. Завгосп Любов Василівна Турлак із задоволенням показує те, що зроблено його руками. Багато чого!

– Його майстерність, відданість справі, відповідальність та технічна винахідливість допомагали у багатьох складних ситуаціях, – розповідає вона. – У Віктора Пилиповича не просто золоті руки, яким чи не все підвладно, а й творча наснага, прагнення до краси, до того, щоб у всьому була душа.

Отож, таким душевним й вийшов фільм-подарунок. Як і його герой.

Семен ПЕРЦОВСЬКИЙ

Рейтинг: 
5
Средняя: 5 (1 оценка)
304
0