З чого починати підвищення енергоефективності будинку

Часто доводиться чути запитання: з чого починати роботу з підвищення енергоефективності нашого будинку?

Здавалося б, відповідей на дане питання на сьогоднішній день більш ніж достатньо можна знайти і в засобах масової інформації, і в Інтернеті. Разом з тим виникнення подібного питання свідчить про те, що багато керівників ОСББ не можуть скласти для себе чіткої та послідовної програми дій в напрямку зниження енергоспоживання керованого ними житловий будинок. Та це й зрозуміло, адже кожна будівля по-своєму унікальне - і за конструктивними особливостями, і по застосованому інженерному обладнанню, і за термінами експлуатації. З огляду на це, створити універсальну програму термомодернізації будівель, яка б підходила для всіх існуючих будинків, абсолютно неможливо. Така програма для кожного конкретного будинку повинна розроблятися індивідуально, а ось підходи до розробки можуть бути загальними. Спробуємо розібратися з цим.

Реалії нашого часу такі, що вже ніхто не сумнівається в необхідності економії енергоресурсів. Більш того, постійне зростання тарифів на енергоресурси та комунальні послуги змушує кожного жителя країни і справді їх економити. По суті, яку проводить держава тарифна політика послужила потужним стимулом підвищення енергоефективності існуючого житлового фонду. Разом з тим вона ж сприяла виникненню активізації самодіяльного «творчості» населення з термомодернізації своїх квартир. Масово проводиться зовнішнє утеплення окремих квартир, багато хто відмовляється від централізованого опалення і переходять на автономне, хтось збільшує кількість секцій в радіаторах в своїй квартирі, деякі відмовляються від гарячого водопостачання та переходять на автономні бойлери. Список подібних заходів можна довго перераховувати. Однак створити оазис для своєї квартири в енергонееффектівних будинку - заняття безперспективне. Крім погіршення технічного стану будівлі, розбалансування роботи його інженерних систем, воно нічого не принесе!
Тільки спільними зусиллями мешканців будинку можна вирішити проблему підвищення енергоефективності будівлі, забезпечити для всіх комфортні умови проживання і при цьому значно скоротити витрати на оплату за енергоспоживання.
   Зараз, мабуть, найголовніше завдання керівництва ОСББ - об'єднати зусилля всіх співвласників кожного будинку і направити їх на підвищення енергоефективності їх спільної власності, створення колективу однодумців, готових взяти на себе відповідальність і витрати на її реалізацію.

Етап 1. Перевірка технічного стану будівлі
   Роботу щодо підвищення енергоефективності будівлі слід починати з ретельної і всебічної перевірки технічного стану будівлі і його інженерних систем. Провести її потрібно з залученням кваліфікованих енергоаудиторських компаній.

   На даному етапі головним завданням є виявлення всіх факторів, що негативно впливають на стійкість будівлі і безперебійну роботу його інженерних систем, а також визначення конкретних причин наднормативного енергоспоживання. Такий аналіз повинен лягти в основу майбутньої програми підвищення енергоефективності будівлі, що включає перелік ремонтних робіт, пов'язаних з підвищенням стійкості будівлі, і термомодернізаційних заходів з орієнтовними термінами їх виконання та витратами на реалізацію.

Етап 2. Створення програми підвищення енергоефективності будівлі
   Програму повинні розглядати і затверджувати на загальних зборах ОСББ, після чого вона стає практичним керівництвом до дії по підвищенню енергоефективності будівлі.
Зверніть увагу
   Якщо будівля має проблеми, пов'язані з його стійкістю (наприклад, нерівномірне осідання фундаментів, протікання покрівлі, обвалення фасадної облицювання і т.п.), роботи по усуненню таких порушень повинні бути пріоритетними. Якщо ж зазначених проблем немає або вони усунені - можна приступати до реалізації термомодернізаційних заходів.

Етап 3. Модернізація інженерних мереж (термомодернізаційний заходи)
   Сучасна практика має значною кількістю енергоефективних технологій, застосування яких дозволяє істотно зменшити енергоспоживання будь-якої будівлі. Спробуємо отранжіровать їх по затратності та ефективності.
Як правило, починати термомодернізаційний діяльність слід з поліпшення роботи інженерних систем будівлі. І в першу чергу необхідно організувати облік споживання всіх енергоресурсів. В основному це стосується споживаної теплової енергії, оскільки питання обліку споживання холодної та гарячої води, електроенергії і навіть газу практично вирішене кожним квартировласника.
   З тепловою енергією все набагато складніше. Технічно можна організувати поквартирний облік теплової енергії, але це дуже дорогий захід, і не по кишені більшості населення. Набагато простіше організувати побудинкових облік споживання тепла. Тим більше що установка побудинкових лічильників теплової енергії на сьогоднішній день входить в обов'язки теплопостачальних організацій.

   Судячи з практики, перехід від оплати за опалення квадратних метрів до оплати за спожиті калорії теплової енергії дозволяє жителям на 20-30% знизити оплату за опалення своїх квартир, при цьому не вкладаючи в це додаткових коштів. Зрозуміло, що установка побудинкового лічильника теплової енергії абсолютно не впливає на поліпшення енергоефективності будівлі, а тільки дає можливість привести порядок в розмірах оплати за реально спожиту теплову енергію.

   Першим по ефективності заходом, що дозволяє дійсно підвищити енергоефективність будівлі, є заміна застарілих теплових пунктів елеваторного типу, якими обладнані більшість існуючих житлових будинків, на сучасні індивідуальні теплові пункти (ІТП) з погодним регулюванням. Це компактне і не дуже складне устаткування, що складається з декількох насосів, різних клапанів, засувок з електроприводом, датчиків і вимірювальних приладів, пластинчастого теплообмінника, лічильника теплової енергії та системи автоматизації з програматором.
Основною перевагою даного обладнання є те, що циркуляція теплоносія у внутрішньобудинкових мережах здійснюється примусовим чином. При цьому автоматично регулюється тиск в системі, що дозволяє уникнути аварійних ситуацій в мережах через перепади тиску і оперативно відгукуватися на зміни гідравлічного опору мережі, пов'язане з поквартирним регулюванням.
   Завдяки ІТП призводить до значного покращення робота системи гарячого водопостачання. Основним пристроєм, який забезпечує цю функцію, є пластинчастий теплообмінник, де первинний теплоносій використовується для підігріву звичайної водопровідної води до необхідних параметрів. Циркуляція гарячої води в системі здійснюється спеціальним циркуляційним насосом. Засоби автоматизації підтримують систему гарячого водопостачання в робочому стані в залежності від розбору гарячої води і часу доби.
   Дуже важливим є також наявність у сучасних ІТП такої функції, як регулювання теплоспоживання будинку залежно від погодних умов. Завдяки відповідної керуючої автоматизованої паспортної системи, яка на підставі показників датчика температури зовнішнього повітря зменшує або збільшує подачу теплоносія у внутрібудинкову опалювальну мережу, вдається оптимізувати енергоспоживання будівлі і значно економити енергоресурси.
Крім зазначеного, до складу ІТП входить вузол обліку спожитої теплової енергії, а наявність коштів автоматики і відповідного програматора дозволяє мешканцям не тільки контролювати витрату теплової енергії, а й керувати ним. Виникає можливість регулювати температуру теплоносія у внутрішньобудинкових опалювальних мережах і гарячої води - в системі гарячого водопостачання, збільшувати або зменшувати витрати теплової енергії за годинами доби, задавати необхідні параметри тиску в системі, що виключають можливість аварійних ситуацій. Як показує практика, заміна застарілих ІТП на більш сучасні економить 30% і більше теплової енергії, а вкладені в таку заміну кошти окупляться за 1-2 опалювальні періоди.
Найчастіше в існуючих житлових будинках спостерігається таке явище, як Перетоплять в одних квартирах і недотопа - в інших. Нинішні технічні засоби дозволяють позбутися від цього, але тільки в тому випадку, якщо будинок обладнаний сучасним ІТП. Для цього застосовуються спеціальні балансувальні клапани, що встановлюються на стояках опалювальних мереж. Вони забезпечують автоматичну балансування опалювальної системи і подачу теплоносія з однаковими параметрами до всіх опалювальних приладів будинку. Сама по собі реалізація даного заходу не забезпечує відчутної економії енергоресурсів. Однак, завдяки цьому, створюються рівні комфортні умови проживання для всіх мешканців будинку.
Наступний енергоефективний захід - обладнання опалювальних приладів у всіх квартирах будинку радіаторними терморегуляторами.
Завдяки своїм конструкційним особливостям даний прилад реагує на найменші зміни температури в приміщенні і збільшує або зменшує подачу теплоносія на опалювальний прилад. За допомогою радіаторного терморегулятора можна задавати бажану температуру в приміщенні в діапазоні від 5 до 26 градусів.

   Іншими словами: у споживача з'являється можливість регулювати тепловий комфорт у своїй квартирі, встановлювати бажану температуру в кожному приміщенні, знижувати її в нічний час або до мінімально допустимої під час відсутності мешканців у квартирі.

   Знову ж - установка радіаторних терморегуляторів можлива, тільки якщо будинок обладнаний сучасним ІТП. При цьому для того, щоб цей захід, крім комфорту проживання, приносило ще і економічний ефект, необхідно виконати ряд умов:

1. Як вже зазначалося, це наявність сучасного ІТП з загальнобудинкових урахуванням теплової енергії.
2. Радіаторні терморегулятори повинні бути встановлені на всіх опалювальних приладах в будівлі.
3. Всі мешканці будинку повинні активно використовувати терморегулятори для економії тепла.

   Остання умова, мабуть, найскладніше. Буде потрібно чимало роз'яснювальної роботи з боку керівництва ОСББ, щоб все співвласники зрозуміли важливість і вигідність економії тепла за допомогою радіаторних терморегуляторів. І коли це все вдасться зробити, реальна економія теплової енергії складе близько 20% при порівняно невеликих витратах на установку радіаторних терморегуляторів.

   Після реалізації вищенаведених термомодернізаційних заходів можна бути впевненими, що системи опалення та гарячого водопостачання в будинку відповідають сучасним вимогам по енергоефективності і можна приступати до виконання наступних кроків, пов'язаних з утепленням огороджуючих будівельних конструкцій.

Зверніть увагу
   Дотримання саме такого порядку - спочатку модернізуємо інженерні мережі, а потім утеплюємо будинок - має велике значення.
Якщо просто утеплити будинок, то це дорогий захід не приведе до бажаного зниження витрат на його опалення, оскільки кількість теплової енергії, яка подається для опалення будівлі, буде таким же, як і до утеплення.
У квартирах, безумовно, стане тепліше, але відсутність сучасних засобів автоматизації та регулювання теплоспоживання приведуть лише до необхідності позбавлення від надлишкового тепла шляхом так званого «кватиркового» провітрювання.

   І навпаки: утеплення будівель, де попередньо проведена модернізація системи опалення, має значний економічний ефект і дозволяє наполовину і більше скоротити енергоспоживання.

Етап 4. Утеплення огороджувальних конструкцій будівлі
   Утеплення огороджувальних конструкцій будівлі передбачає необхідність виконання цілого комплексу заходів, пов'язаних із заміною застарілих вікон і вхідних дверей на енергоефективні, утеплення зовнішніх стін, дахів, перекриттів над підвалами та внутрішньобудинковими проїздами.
При цьому заміна вікон, як правило, виконується кожним власником квартири самостійно. Тут важливо, щоб нові вікна відповідали нормативним вимогам щодо опору теплопередачі для кліматичної зони, в якій знаходиться ваш будинок.

   Процес утеплення інших огороджувальних конструкцій зрозумілий. Важливо лише дотримуватися вимог до якості застосовуваних ізоляційних матеріалів і вибору кваліфікованої підрядної організації, яка проводитиме утеплення.
   Виконавши всі вищенаведені термомодернізаційний заходи, можна бути впевненим, що наша будівля є енергоефективним з точки зору нинішніх вимог. Невирішеною залишається лише одна проблема - забезпечення справедливої ​​оплати за теплову енергію кожним конкретним споживачем в залежності від її фактичного споживання. Забезпечити це можливо тільки за рахунок організації поквартирного обліку спожитої теплової енергії.

Етап 5. Організація поквартирного обліку спожитої теплової енергії
  Встановити в квартирі прилади обліку технічно нескладно. Так, якщо квартира має єдиний теплової введення, що в існуючому житло зустрічається досить рідко, то прилад обліку ставиться на цьому вводі. Якщо такого введення немає, можна встановити лічильник на кожен опалювальний прилад. Даний варіант дуже витратний для споживача, оскільки кожен теплолічильник має значну вартість.

   Не випадково в більшості країн, де давно займаються теплозбереженням, застосовується інша система обліку з використанням недорогих приладів, так званих розподільників витрат на опалення, що встановлюються на кожному опалювальному приладі (радіаторі).

   Прилади-розподільники за своєю суттю не є лічильниками теплової енергії. Однак з їх допомогою, знаючи загальне споживання теплової енергії будинку, яка визначається за загальнобудинкового лічильника, можна обчислити частку споживання теплової енергії кожним опалювальним приладом квартири і будинки в цілому.

   Зчитування показань приладів-розподільників здійснюється дистанційно або щомісяця безпосередньо власниками квартир. Розроблено спеціальні програмні комплекси, що дозволяють на підставі загальнобудинкового теплоспоживання та показників приладів-розподільників визначити обсяг споживання тепла кожною квартирою і, відповідно, розмір плати за її використання. Здавалося б, все дуже складно, але, як показує практика наших сусідів-поляків, де схожі системи широко поширені, працюють вони просто і ефективно.

Підсумуємо

   У даній статті основну увагу ми приділили питанням скорочення енергоспоживання в системах опалення та гарячого водопостачання. І не випадково, так як на сьогоднішній день тарифи в цій сфері найзначніші, і залишається тенденція до їх майбутнього підвищення. З іншими ресурсами справа йде трохи простіше. Практично кожен квартировласник має засоби їх обліку (або може встановити) і засоби регулювання споживання у вигляді кранів і вимикачів. Хоча і тут є великі можливості для підвищення енергоефективності. Але це вже тема іншої статті.

   Координатор Сектору розвитку ОСББ, реформування ЖКГ та економічного аналізу Красюк Р.О.