Ви тут:

Стратегічна концепція Альянсу

21-03-2017

ВСТУП

1. На саміті, що відбувся у Вашингтоні в квітні 1999 року, глави держав і урядів країн — членів НАТО затвердили нову Стратегічну концепцію Альянсу.

2. Протягом 40 років холодної війни НАТО успішно забезпечувало свободу держав — членів Альянсу і запобігало війні в Європі. НАТО відіграло незамінну роль у мирному вирішенні проблеми конфронтації між Заходом та Сходом шляхом поєднання завдань оборони і розвитку діалогу. Після закінчення холодної війни євроатлантичний стратегічний простір дуже змінився, що знайшло своє відображення у Стратегічній концепції Альянсу 1991 року. Проте з того часу відбулися подальші суттєві зміни в галузі політики і безпеки.

3. Загрози холодної війни поступилися місцем новим перспективам, які вселяють великі надії, але водночас потребують напруження всіх зусиль, новим можливостям і ризикам. Відбувається процес формування нової Європи на вищому рівні інтеграції, йде розбудова нової євроатлантичної структури безпеки, в якій НАТО відіграє провідну роль. Альянс докладав активних зусиль, спрямованих на створення нових форм співпраці та взаєморозуміння в євроатлантичному регіоні, а також взяв на себе зобов'язання щодо нових напрямів діяльності заради розширення стабільності. Зусилля Альянсу, спрямовані на припинення людських страждань, спричинених конфліктом на Балканах, ще раз довели його відданість новим зобов'язанням. За роки, що минули від закінчення холодної війни, відбулися суттєві зрушення в процесі контролю над озброєнням, участь в якому Альянс вважає своїм обов'язком. Роль Альянсу в цих позитивних змінах ґрунтується на комплексній адаптації його підходу до проблем безпеки, трансформації структур і процедур. Проте останні десять років були також позначені виникненням нових ризиків, що загрожують євроатлантичному миру і стабільності. Це, зокрема, утиски, етнічні конфлікти, економічний занепад, руйнація політичного устрою та розповсюдження зброї масового знищення.

4. Альянс покликаний відіграти важливу роль в утвердженні та збереженні позитивних досягнень недавнього минулого, а також у вирішенні існуючих та майбутніх завдань у сфері безпеки. Відтак він має дуже насичений порядок денний. Він має обстоювати інтереси безпеки в умовах, які змінюються і які не завжди можна передбачити. Він має забезпечувати колективну оборону і посилювати трансатлантичний зв'язок, а також подбати про збалансованість сил, що дасть можливість європейським союзникам взяти на себе більшу відповідальність. Він має розвивати свої відносини з країнами-партнерами і готуватися до приєднання нових членів. Насамперед він має зберігати політичну волю і військові засоби, необхідні для виконання всього спектра місій.

5. Виконуючи завдання, що входять до його порядку денного, Альянс буде керуватися цією новою Стратегічною концепцією. Вона віддзеркалює незмінну мету Альянсу та його основні завдання в галузі безпеки, визначає головні характеристики нового простору безпеки та складові широкого підходу Альянсу до питань безпеки, окреслює провідні напрями подальшої адаптації його збройних сил.

ЧАСТИНА І - МЕТА І ЗАВДАННЯ АЛЬЯНСУ

6. Основна і незмінна мета НАТО, визначена у Вашингтонському договорі, полягає в тому, щоб захищати свободу і безпеку всіх членів Альянсу з допомогою політичних і військових засобів. Заснований на спільних цінностях демократії, прав людини і верховенства закону, Альянс від самого початку свого існування прагне до встановлення справедливого і сталого мирного порядку в Європі. Він і надалі це робитиме. Перепоною на шляху до досягнення цієї мети можуть стати кризи і конфлікти, що загрожують безпеці євроатлантичного регіону. Отже, Альянс не тільки забезпечує оборону своїх членів, але й робить внесок у зміцнення миру і стабільності в цьому регіоні.

7. Альянс уособлює трансатлантичний зв'язок, який міцно поєднує безпеку Північної Америки з безпекою Європи. НАТО є практичним втіленням дієвих колективних зусиль, яких члени Альянсу докладають заради підтримки їх спільних інтересів.

8. Основоположним керівним принципом діяльності Альянсу є спільне зобов'язання суверенних держав та їх співробітництво у гарантуванні неподільної безпеки всіх членів НАТО. Солідарність і згуртованість держав Альянсу, втілені у повсякденній співпраці в політичній і військовій галузях, є запорукою того, що жоден з членів Альянсу не змушений покладатися лише на свої власні зусилля при вирішенні головних проблем безпеки. Не позбавляючи держав-членів права та обов'язку брати на себе суверенну відповідальність в галузі оборони, Альянс дає їм можливість досягти головних цілей національної безпеки шляхом колективних зусиль.

9. В результаті у держав Альянсу, незважаючи на відмінності в їх становищі та національних військових потенціалах, з'являється відчуття рівної безпеки, що сприяє зміцненню стабільності в євроатлантичному регіоні. Альянс не ставить собі за мету забезпечувати ці переваги тільки для своїх членів, він прагне створити сприятливі умови для розвитку партнерства, співпраці та діалогу з іншими державами, що поділяють його головні політичні цілі.

10. Для досягнення своєї головної мети Альянс, що є об'єднанням держав, вірних принципам Вашингтонського договору та Статуту Організації Об'єднаних Націй, виконує такі основні завдання в галузі безпеки:

Безпека: гарантує одну з найголовніших передумов стабільного середовища безпеки євроатлантичного регіону, що ґрунтується на розвитку демократичних інститутів і зобов'язанні щодо мирного улагодження конфліктів, аби жодна країна не могла вдаватися до залякувань або примусу іншої шляхом погрози силою або її застосування.

Консультації: виконує, згідно зі статтею 4 Вашингтонського договору, функції головного трансатлантичного форуму для консультацій між членами Альянсу з будь-яких питань, що стосуються їх життєвих інтересів, зокрема щодо ситуацій, які можуть загрожувати безпеці членів Альянсу, а також для необхідної координації зусиль у галузях, що становлять спільний інтерес.

Стримування і оборона: стримує і захищає від будь-якої загрози агресії проти кожної з держав НАТО, як передбачено статтями 5 і 6 Вашингтонського договору.

Для зміцнення безпеки і стабільності євроатлантичного регіону:

- Врегулювання кризових ситуацій: зберігає, згідно зі статтею 7 Вашингтонського договору, готовність діяти в конкретних ситуаціях відповідно до рішення, що приймається на основі консенсусу, з метою ефективного запобігання конфлікту та брати активну участь у врегулюванні кризових ситуацій, зокрема в операціях з реагування на кризу.

- Партнерство: розвиває широкомасштабні програми партнерства, співпраці та діалогу з іншими країнами євроатлантичного регіону з метою посилення прозорості, взаємної довіри і спроможності діяти разом з країнами Альянсу.

11. Досягнення головної мети Альянсу і виконання головних завдань у сфері безпеки і надалі буде ґрунтуватися на принципі поваги до законних інтересів безпеки інших і прагненні до мирного улагодження конфліктів, як передбачається Статутом Організації Об'єднаних Націй. Альянс сприятиме розвиткові мирних і дружніх міжнародних відносин та підтримуватиме демократичні інститути. Альянс не вважає себе супротивником будь-якої країни.

12. Альянс діє в середовищі, що постійно змінюється. Зміни, що відбулися за останні роки, були загалом позитивними, але існуючі й нині прояви нестабільності й ризики можуть призвести до гострої кризи. За час, що минув після закінчення холодної війни, Альянс відіграв провідну роль у зміцненні євроатлантичної безпеки в середовищі, що продовжує змінюватися. Зростаюча політична роль Альянсу; розвиток партнерства, співпраці та діалогу з іншими державами, зокрема з Росією, Україною і країнами Середземноморського діалогу; відкритість Альянсу для нових членів; його співпраця з іншими міжнародними організаціями; його прагнення, продемонстроване на Балканах, запобігати конфліктам і врегульовувати кризові ситуації, зокрема шляхом проведення операцій з підтримки миру — все це свідчить про рішучість Альянсу сформувати середовище безпеки та зміцнити мир і стабільність в євроатлантичному регіоні.

13. Водночас НАТО успішно адаптувалося, аби ще ефективніше сприяти зміцненню миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. Внутрішня реформа охопила створення нової командної структури, яка, зокрема, передбачає втілення концепції Багатонаціональних об'єднаних оперативно-тактичних сил (БООТС), створення системи швидкого розгортання сил для виконання всього спектра місій Альянсу та розбудову в рамках Альянсу власне Європейської системи безпеки й оборони (ЄСБО).

14. Організація Об'єднаних Націй (ООН), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Європейський союз (ЄС) і Західноєвропейський союз (ЗЄС) зробили значний внесок в євроатлантичну безпеку і стабільність. Організації, що доповнюють діяльність одна одної, стали головною ознакою середовища безпеки.

15. Рада Безпеки ООН несе головну відповідальність за збереження міжнародного миру і стабільності і, як така, відіграє ключову роль у підтримці безпеки й стабільності в євроатлантичному регіоні.

16. ОБСЄ, як регіональне об'єднання, є найбільшою організацією з безпеки в Європі, до якої входять також Канада і Сполучені Штати Америки. Вона робить значний внесок у справу миру і стабільності, зміцнення спільної безпеки, а також у розвиток демократії та прав людини в Європі. Діяльність ОБСЄ є особливо активною в галузях превентивної дипломатії і запобігання конфліктам, у врегулюванні кризових ситуацій і постконфліктних реабілітаційних заходах. НАТО і ОБСЄ активно співпрацюють в практичних заходах, особливо в межах міжнародних зусиль, спрямованих на встановлення миру в колишній Югославії.

17. Європейський союз прийняв важливі рішення і дав новий імпульс зусиллям, спрямованим на зміцнення виміру безпеки й оборони. Цей процес, що матиме вплив на весь Альянс, має охопити всіх європейських союзників, які розвиватимуть домовленості, розроблені НАТО і ЗЄС. Формування спільної зовнішньої політики та політики безпеки (СЗПБ) передбачає поступову розробку спільної політики в галузі оборони. Така політика, як передбачено Амстердамським договором, буде сумісною із спільною політикою в сфері безпеки й оборони, що існує в межах Вашингтонського договору. Важливими етапами діяльності в цьому напрямку є включення Петерсберзьких завдань ЗЄС у Договір Європейського союзу та розвиток тісніших інституційних зв'язків із ЗЄС.

18. Як було зазначено в декларації, прийнятій на саміті 1994 року, і підтверджено в Берліні в

1996 році, Альянс підтримує розвиток власне Європейської системи безпеки й оборони, в межах НАТО шляхом надання своїх ресурсів для операцій під проводом ЗЄС. У цьому контексті Альянс і ЗЄС розвинули тісні відносини і практично розробили основні складові ЄСБО, як передбачено домовленістю, досягнутою в Берліні. З метою зміцнення миру і стабільності в Європі та в більш широких межах європейські союзники посилюють свою дієздатність, зокрема шляхом вдосконалення свого військового потенціалу. Посилення відповідальності і потенціалу європейських союзників у галузі безпеки й оборони стане вагомим внеском у зміцнення середовища безпеки Альянсу.

19. Стабільність, прозорість, передбачуваність, зниження рівня озброєнь і процес перевірки, передбачений угодами про контроль над озброєнням і нерозповсюдження зброї масового знищення, підтримують політичні і військові зусилля НАТО, спрямовані на досягнення стратегічної мети Альянсу. Держави НАТО відіграли провідну роль у забезпеченні досягнень у цій сфері. Серед них — посилення стабільності на основі Договору ЗЗСЄ, значні скорочення ядерних озброєнь, передбачені договорами СНО; підписання Договору про загальну заборону ядерних випробувань, безумовна і необмежена пролонгація Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, приєднання до нього Білорусі, Казах­стану і України в ранзі неядерних держав, набрання чинності Конвенцією з хімічної зброї. Оттавська конвенція про заборону протипіхотних мін і аналогічні угоди стали значним внеском у справу полегшення людських страждань. Існують довгоочікувані перспективи подальшого прогресу в здійсненні контролю над звичайним озброєнням, а також над ядерною, хімічною і біологічною (ЯХБ) зброєю.

ПРОБЛЕМИ ТА РИЗИКИ У СФЕРІ БЕЗПЕКИ

20. Незважаючи на позитивні зміни в стратегічному середовищі і на той факт, що широкомасштабна агресія проти Альянсу із застосуванням звичайних озброєнь є маловірогідною, можливість виникнення такої загрози в далекосяжній перспективі все ще існує. Безпека Альянсу залежить від численних військових і невійськових факторів ризику, що є багатовекторними і важкопередбачуваними. Серед них — непевність і нестабільність всередині та поза межами євроатлантичного регіону, можливість регіональних криз на периферії Альянсу, що можуть швидко набувати великих масштабів. Деякі країни євроатлантичного регіону та поза його межами переживають серйозні економічні, соціальні й політичні труднощі. Етнічні та релігійні конфлікти, територіальні претензії, неадекватні або невдалі спроби провести реформи, порушення прав людини, розпад держав можуть призвести до локальної або навіть регіональної нестабільності. Внаслідок цього виникає напруга, що може спричинити кризи, які будуть позначатися на євроатлантичній стабільності та призводити до людських страждань і збройних конфліктів. Такі конфлікти можуть вплинути на безпеку Альянсу через поширення на територію сусідніх країн, зокрема держав Альянсу. Вони також можуть в інший спосіб вплинути на безпеку інших країн.

21. Існування потужних ядерних сил за межами Альянсу також є істотним фактором, який Альянс має брати до уваги, дбаючи про безпеку і стабільність в євроатлантичному регіоні.

22. Розповсюдження ядерної, хімічної і біологічної зброї та засобів її доставки залишається приводом для серйозного занепокоєння. Незважаючи на значний прогрес у посиленні міжнародних режимів нерозповсюдження, головні проблеми розповсюдження зброї масового знищення залишаються невирішеними. Альянс визнає, що розповсюдження ЗМЗ може відбуватися попри зусилля запобігти йому і відтак створити пряму військову загрозу населенню, території і збройним силам держав Альянсу. Деякі держави на периферії Альянсу та в інших регіонах продають або купують чи намагаються придбати ЯХБ зброю та засоби її доставки. Матеріали і технології, які можуть використовуватись для виробництва зброї масового знищення і засобів її доставки, набувають поширення, в той час як засоби виявлення і запобігання нелегальній торгівлі цими матеріалами і технологіями залишаються складними. Недержавні дійові особи продемонстрували свою спроможність виробляти і використовувати деякі види такої зброї.

23. Глобальне розповсюдження технологій, що можуть бути використані для виробництва зброї, збільшує ймовірність доступу до високотехнологічних військових ресурсів, що дасть супротивникам можливість придбати потужні наземні, повітряні й морські системи для наступу й оборони, крилаті ракети та інші сучасні види озброєнь. Окрім цього, державні та недержавні супротивники можуть робити спроби використати зростаючу залежність Альянсу від інформаційних систем шляхом проведення інформаційних операцій, покликаних зруйнувати такі системи. Вони можуть намагатися використати такі стратегії, аби протистояти перевагам НАТО в галузі звичайних озброєнь.

24. Будь-який збройний напад на територію союзників, звідки б його не було здійснено, розглядатиметься відповідно до статей 5 і 6 Вашингтонського договору. Проте безпека Альянсу має розглядатися в глобальному контексті. На інтересах Альянсу можуть позначитись інші, ширші ризики, такі, як акти тероризму, саботаж, організована злочинність і переривання постачання життєво важливих ресурсів. Неконтрольовані переміщення великої кількості людей, зокрема внаслідок збройних конфліктів, теж можуть створити загрозу безпеці й стабільності Альянсу. Згідно зі статтею 4 Вашингтонського договору, Альянс має механізм для проведення консультацій між союзниками, а в разі потреби — для координації їх зусиль, зокрема для реагування на подібні ризики.

ЧАСТИНА ІІІ - ПІДХІД ДО БЕЗПЕКИ У XXI СТОЛІТТІ

25. Альянс виробив ширший підхід до безпеки, який враховує важливість політичних, економічних, соціальних та екологічних чинників на додаток до незамінного оборонного виміру. Цей широкий підхід створює підґрунтя для ефективного виконання Альянсом основних завдань у сфері безпеки і для його зусиль, спрямованих на розбудову ефективної співпраці з іншими європейськими і євроатлантичними організаціями, а також з ООН. Нашою спільною метою є розбудова європейської архітектури безпеки, в межах якої внесок Альянсу в безпеку і стабільність євроатлантичного регіону та внески інших міжнародних організацій доповнюють і підсилюють один одного як у галузі поглиблення відносин між євроатлантичними країнами, так і у сфері врегулювання кризових ситуацій. НАТО залишається важливим форумом для проведення консультацій між союзниками і для узгодження політики щодо зобов'язань держав Альянсу в галузі безпеки й оборони згідно з Вашингтонським договором.

26. Альянс прагне зберегти мир та зміцнити безпеку і стабільність євроатлантичного регіону шляхом збереження трансатлантичного зв'язку; підтримання ефективного військового потенціалу, необхідного для стримування і оборони та виконання всього спектра місій Альянсу; розвитку власне Європейської системи безпеки й оборони в межах Альянсу; підтримання загального потенціалу для успішного врегулювання криз; постійної відкритості для нових членів; а також постійного розвитку партнерства, співпраці й діалогу з іншими країнами в межах спільного підходу до євроатлантичної безпеки, зокрема в галузі контролю над озброєнням і роззброєння.

ТРАНСАТЛАНТИЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК

27. НАТО віддане ідеї міцного і динамічного партнерства між Європою і Північною Америкою в ім'я підтримки спільних цінностей та інтересів. Безпека Європи і Північної Америки є неподільною. Отже, відданість Альянсу незамінному трансатлантичному зв'язку та справі колективної оборони його членів є неодмінною умовою збереження довіри до нього і безпеки й стабільності євроатлантичного регіону.

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ АЛЬЯНСУ

28. Забезпечення адекватного військового потенціалу і чітко визначена готовність до колективних дій у спільній обороні залишаються головним стратегічним завданням Альянсу. Разом з політичною солідарністю цей потенціал лежить в основі спроможності Альянсу запобігати будь-яким спробам залякування чи примусу і є запорукою того, що військова агресія проти Альянсу ніколи не буде розглядатися як можливість, що має хоч якийсь шанс на успіх.

29. Військова потужність, ефективна за будь-яких передбачуваних обставин, є також основою спроможності Альянсу робити внесок у запобігання конфліктам і врегулювання кризових ситуацій шляхом проведення операцій з реагування на кризи, на які не поширюється дія статті 5. Виконання цих місій може потребувати тих самих політичних і військових якостей, зокрема згуртованості, багатонаціональних навчань, детального попереднього планування, які є важливими і при проведенні операцій, передбачених статтею 5. І хоча вони можуть передбачати особливі вимоги, виконуватись такі місії будуть з використанням спільних структур та процедур Альянсу.

ВЛАСНЕ ЄВРОПЕЙСЬКА СИСТЕМА БЕЗПЕКИ Й ОБОРОНИ

30. Альянс, що є основою колективної оборони його членів, а також інструментом досягнення спільних цілей безпеки, залишається відданим збалансованому і динамічному трансатлантичному партнерству. Європейські союзники прийняли рішення, які дадуть їм можливість взяти на себе більшу відповідальність в галузі безпеки й оборони з метою зміцнення миру і стабільності в євроатлантичному регіоні, а відтак безпеки всіх членів Альянсу. На основі рішень, прийнятих Альянсом у Берліні в 1996 році і в подальші роки, власне Європейська система безпеки й оборони розвиватиметься в межах НАТО. Цей процес вимагатиме тісної співпраці між НАТО, ЗЄС і, якщо це буде необхідно, Європейським союзом. Він дасть можливість європейським союзникам робити цілісний і ефективний внесок у виконання місій та діяльність Альянсу в межах нашої спільної відповідальності; він посилить трансатлантичне партнерство і допоможе європейським союзникам діяти незалежно завдяки готовності Альянсу в окремих випадках та згідно з рішенням, прийнятим на основі консенсусу, надавати свої ресурси для проведення операцій, в яких Альянс не братиме військової участі і які будуть проводитись під політичним і стратегічним керівництвом ЗЄС або іншої організації за домовленістю. За таких умов братиметься до уваги участь усіх європейських союзників, якщо таким буде їх рішення.

ЗАПОБІГАННЯ КОНФЛІКТАМ І ВРЕГУЛЮВАННЯ КРИЗ

31. У межах здійснення політики збереження миру, запобігання війні та зміцнення безпеки і стабільності, а також згідно з головними стратегічними завданнями НАТО буде намагатися, у співпраці з іншими організаціями, запобігати конфліктам або, якщо криза виникне, сприяти її ефективному врегулюванню на засадах міжнародного права, зокрема шляхом проведення операцій з реагування на кризу, що не регулюються статтею 5. Готовність Альянсу проводити такі операції є складовою досягнення більшої мети — зміцнення і поширення стабільності, що передбачає і участь країн — партнерів НАТО. НАТО нагадує про зроблену ним у Брюсселі в 1994 році пропозицію щодо підтримки, в окремих випадках і згідно з його власними процедурами, миротворчих та інших операцій під егідою Ради Безпеки ООН або під проводом ОБСЄ, зокрема шляхом надання в їх розпорядження ресурсів та спеціальних знань і навичок НАТО. В цьому контексті НАТО нагадує про свої подальші рішення щодо операції з реагування на кризу на Балканах. Зважаючи на необхідність збереження солідарності й згуртованості Альянсу, рішення про участь в будь-якій такій операції або місії буде ухвалюватися державами — членами Альянсу згідно з національними конституціями.

32. НАТО буде використовувати весь потенціал партнерства, співпраці та діалогу, а також своїх зв'язків з іншими організаціями для запобігання кризам і, в разі їх виникнення, для врегулювання їх на ранній стадії. Послідовний підхід до врегулювання кризових ситуацій, як і в будь-якому випадку застосування Альянсом сили, вимагатиме, щоб політичне керівництво Альянсу з-поміж низки політичних і військових засобів обрало і скоординувало належні дії у відповідь, а також здійснювало ретельний політичний контроль на всіх етапах.

ПАРТНЕРСТВО,СПІВПРАЦЯ І ДІАЛОГ

33. Активна діяльність у галузі розвитку партнерства, співпраці й діалогу робить Альянс позитивною силою, яка сприяє зміцненню безпеки і стабільності в усьому євроатлантичному регіоні. Через зв'язок з іншими країнами і відкритість Альянс прагне зберегти мир, підтримати і розвинути демократію, зробити свій внесок у прогрес і процвітання, а також заохотити розбудову щирого партнерства з усіма демократичними країнами євроатлантичного регіону та між ними. Ця діяльність спрямована на досягнення безпеки для всіх без винятку, на подолання розколів і незгоди, що можуть призвести до нестабільності і конфліктів.

34. Рада євроатлантичного партнерства (РЄАП) залишатиметься розгорнутою структурою, в рамках якої будуть реалізовуватися всі складники співпраці між НАТО та країнами-партнерами. Вона створює розширений політичний вимір для проведення консультацій і співпраці. Консультації в межах РЄАП сприяють зміцненню прозорості й довіри між її членами в питаннях безпеки, роблять внесок у запобігання конфліктам і врегулювання криз, в розвиток практичної співпраці, зокрема в галузях планування на випадок надзвичайних ситуацій, науки та екології.

35. Партнерство заради миру є головним механізмом для створення практичних зв'язків безпеки між Альянсом та його партнерами і для удосконалення оперативної сумісності країн-партнерів та НАТО. В межах детальних програм, що віддзеркалюють індивідуальні можливості та інтереси країн-партнерів, Альянс і його партнери спрямовують свою діяльність на досягнення прозорості національних оборонних бюджетів і планування; посилення демократичного контролю над збройними силами; готовність до катастроф цивільного характеру та інших надзвичайних ситуацій; а також на розвиток спроможності діяти разом, зокрема під час операцій в рамках ПЗМ під проводом НАТО. Альянс прагне посилити роль партнерів у процесі планування і прийняття рішень в межах ПЗМ та зробити цю програму оперативнішою. НАТО взяло на себе зобов'язання щодо проведення консультацій з будь-яким активним учасником програми “Партнерство заради миру”, якщо ця країна-партнер вбачає пряму загрозу своїй територіальній цілісності, політичній незалежності або безпеці.

36. Росія відіграє особливу роль в євроатлантичній системі безпеки. В межах Основоположного акта Росія — НАТО про взаємні відносини, співпрацю та безпеку Росія і НАТО взяли на себе зобов'язання розвивати відносини на основі спільних інтересів, взаємності і прозорості з метою досягнення тривалого і всеосяжного миру в євроатлантичному регіоні, що ґрунтуватиметься на принципах демократії й спільної безпеки. Росія і НАТО погодились наповнити конкретним змістом спільне зобов'язання будувати стабільну, мирну і неподільну Європу. Міцне, стабільне і непорушне партнерство між Росією і НАТО є необхідним для досягнення тривалої стабільності в євроатлантичному регіоні.

37. Україна посідає особливе місце в євроатлантичному просторі безпеки і є важливим та корисним партнером у справі розвитку стабільності та спільних демократичних цінностей. НАТО зобов'язується і надалі зміцнювати своє особливе партнерство з Україною на засадах Хартії Україна — НАТО, що передбачає, зокрема, політичні консультації з питань, які становлять спільний інтерес, а також широкий спектр практичних заходів співпраці. Альянс продовжує підтримувати суверенітет і незалежність України, її територіальну цілісність, демократичний розвиток, економічне процвітання та її неядерний статус, які НАТО вважає важливими чинниками стабільності й безпеки в Центральній та Східній Європі, а також у Європі в цілому.

38. Середземномор'я є регіоном, що становить особливий інтерес для Альянсу. Безпека Європи тісно пов'язана із безпекою та стабільністю в Середземномор'ї. Процес Середземноморського діалогу НАТО є невід'ємною частиною підходу НАТО до безпеки через співпрацю. Він створює широкі можливості для зміцнення довіри, розвитку прозорості і співпраці в регіоні, посилює і посилюється іншими міжнародними зусиллями в цій сфері. Альянс прагне поступово розвивати політичні, військові та цивільні аспекти діалогу з метою досягнення тіснішої співпраці з країнами-партнерами та їх активнішої участі в Діалозі.

РОЗШИРЕННЯ

39. Згідно зі статтею 10 Вашингтонського договору, Альянс залишається відкритим для нових членів. У наступні роки НАТО сподівається зробити запрошення іншим країнам, які бажають і можуть взяти на себе відповідальність і зобов'язання членів Альянсу, а також за умов, що приєднання нових членів слугуватиме загальним політичним та стратегічним інтересам Альянсу, посилить його згуртованість та ефективність і зробить внесок у безпеку і стабільність Європи. З урахуванням цього НАТО розробило програму діяльності, спрямовану на допомогу країнам, що бажають приєднатися, у підготовці до майбутнього членства в контексті шир­ших відносин з цими державами. Можливість членства кожної європейської демократичної держави, приєднання якої відповідатиме цілям Договору, буде уважно розглядатися.

КОНТРОЛЬ НАД ОЗБРОЄННЯМ, РОЗЗБРОЄННЯ ТА НЕРОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗБРОЇ МАСОВОГО ЗНИЩЕННЯ

40. Політика, спрямована на забезпечення контролю над озброєнням, роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення і надалі відіграватиме провідну роль у досягненні цілей Альянсу в сфері безпеки. Члени НАТО шукають шляхів зміцнення безпеки та стабільності за найнижчого можливого рівня сил, який забезпечував би достатню потужність, необхідну для колективної оборони і виконання усього спектра місій Організації. Альянс, в межах свого широкого підходу до безпеки, продовжуватиме працювати над тим, щоб оборона та контроль над озброєнням, роззброєння і цілі боротьби з розповсюдженням зброї масового знищення гармонійно поєднувались. Альянс продовжуватиме активно працювати як над розробкою угод з контролю над озброєнням, роззброєння та нерозповсюдження зброї масового знищення, так і над заходами із зміцнення довіри й безпеки. Члени Альянсу серйозно ставляться до своєї особливої ролі у досягненні більш широкого, комплексного та контрольованого міжнародного процесу контролю над озброєнням та роззброєння. Альянс активізуватиме політичні зусилля, спрямовані на зменшення загрози від розповсюдження зброї масового знищення та засобів її доставки. Принциповою метою Альянсу та його членів у боротьбі з розповсюдженням зброї масового знищення є запобігання її розповсюдженню, а у разі, якщо це станеться, зведення цього процесу нанівець дипломатичними засобами. Альянс надає великого значення дієвості та цілковитій реалізації Договору ЗЗСЄ усіма його учасниками як важливому елементу стабільності євроатлантичного регіону.

ЧАСТИНА IV - РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СИЛ АЛЬЯНСУ
ПРИНЦИПИ СТРАТЕГІЇ АЛЬЯНСУ

41. Альянс буде утримувати військову потужність, необхідну для виконання усіх місій НАТО. Принципи солідарності та стратегічної єдності Альянсу залишаються головними для усіх його місій. Сили Альянсу мають забезпечувати військову ефективність та свободу дій НАТО. Безпека усіх членів Альянсу є неподільною: напад на одного є нападом на усіх. У світлі колективної оборони відповідно до статті 5 Вашингтонського договору об'єднані збройні сили НАТО мають бути спроможними стримати будь-яку потенційну агресію або, в разі здійснення нападу, зупинити наступ агресора на самому ранньому етапі, а також гарантувати політичну незалежність та територіальну недоторканність країн-членів. Вони також мають бути готовими зробити свій внесок у запобігання конфлікту та проводити операції з реагування на кризові ситуації, що не передбачені статтею 5. Сили Альянсу відіграють важливу роль у сприянні співробітництву та взаєморозумінню з країнами-партнерами та іншими державами, зокрема допомагаючи країнам-партнерам підготуватись до можливої участі в операціях ПЗМ під проводом НАТО. Так вони роблять свій внесок у збереження миру, забезпечення спільних інтересів членів Альянсу в галузі безпеки та підтримки стабільності й безпеки в євроатлантичному регіоні. Стримуючи застосування ядерної, хімічної та біологічної зброї, вони роблять свій внесок у зусилля Альянсу, спрямовані на запобігання розповсюдженню цієї зброї та засобів її доставки.

42. Досягнення цілей Альянсу повною мірою залежить від справедливого розподілу обов'язків, ризику та відповідальності, а також і переваг спільної оборони. Присутність звичайних та ядерних сил США в Європі залишається абсолютно необхідною для безпеки континенту, яка нерозривно пов'язана з безпекою Північної Америки. Північноамериканські члени Альянсу роблять свій внесок в Організацію через військові сили, які надаються для виконання місій Організації, через активну участь у гарантуванні міжнародного миру і безпеки та через надання унікальних можливостей для тренування на Північноамериканському континенті. Європейські члени Альянсу також роблять великі та важливі внески. З розвитком процесу формування власне Європейської системи безпеки й оборони в Альянсі європейські члени збільшуватимуть свої внески в спільну оборону та міжнародний мир і стабільність, зокрема через багатонаціональні формування.

43. Принцип колективних зусиль в обороні Альянсу закладено в практичні домовленості, які дають змогу членам Організації користуватися надзвичайно важливими політичними, військовими та економічними перевагами колективної оборони та попереджають ренаціоналізацію оборонної політики, не позбавляючи їх суверенітету. Ці домовленості також дають змогу силам НАТО виконувати операції з реагування на кризи поза межами статті 5 і є передумовою спільної реакції Альянсу на усі можливі несподівані обставини. Вони ґрунтуються на процедурах консультацій, інтегрованій військовій структурі та угодах зі співпраці, їх основними характеристиками є: колективне планування сил; спільне фінансування; спільне оперативне планування; багатонаціональні формування; командно-штабні структури; інтегрована система протиповітряної оборони; збалансований розподіл ролей та відповідальності між членами Альянсу; розташування та розгортання сил за межами національної території в разі необхідності; домовленості щодо врегулювання криз, планування та взаємного підкріплення; спільні стандарти і процедури для обладнання, навчання та тилового забезпечення; спільні та об'єднані доктрини і навчання, якщо вони є необхідними; співпраця з питань інфраструктури, озброєнь та тилового забезпечення. Включення партнерів НАТО в такі домовленості або розробка для них подібних домовленостей у відповідних галузях значною мірою допомагають посилити співпрацю та спільні зусилля з розв'язання проблем євроатлантичної безпеки.

44. Багатонаціональне фінансування, зокрема через військовий бюджет та програму інвестицій НАТО у безпеку, буде й надалі відігравати важливу роль в отриманні й збереженні необхідних ресурсів та потужностей. Управління ресурсами визначається військовими потребами Альянсу в міру їх виникнення.

45. Альянс підтримує подальший розвиток власне Європейської системи безпеки й оборони в межах НАТО, зокрема він готовий надати ресурси та сили для операцій під політичним контролем та стратегічним керівництвом ЗЄС або іншого органу за домовленістю.

46. Для захисту миру та запобігання війні або примусу будь-якого типу Альянс буде у найближчому майбутньому утримувати і, в разі потреби, модернізувати відповідний баланс ядерних та звичайних сил в Європі, хоча й на мінімальному достатньому рівні. З огляду на усебічність ризиків, з якими Альянс може зіткнутись, він має утримувати сили, достатні для забезпечення ефективного стримування та широкого спектра варіантів реагування із застосуванням звичайних озброєнь. Але звичайні сили Альянсу самі по собі не можуть забезпечити надійного стримування. Ядерна зброя є унікальним засобом, який робить ризик агресії проти Альянсу таким, що не піддається обрахуванню, а відтак і неприйнятним. Тому вона залишається важливою запорукою збереження миру.

47. Головною роллю збройних сил НАТО є захист миру і гарантування територіальної недоторканності, політичної незалежності та безпеки країн-членів. Таким чином, сили Альянсу мають бути спроможні ефективно стримувати і захищатись від загрози, утримувати або відновлювати територіальну цілісність країн-членів та, у разі конфлікту, швидко при­пинити війну, примусивши агресора переглянути своє рішення, припинити напад і відійти. Сили НАТО мають бути спроможними забезпечувати колективну оборону і водночас проводити ефективні операції з врегулювання криз, що не підпадають під статтю 5.

48. Збереження безпеки та стабільності в євроатлантичному регіоні має першочергове значення. Важливою метою Альянсу та його сил є запобігання ризикам через врегулювання потенційних криз на ранніх етапах. У разі кризи, яка підриває євроатлантичну стабільність і може вплинути на безпеку членів Альянсу, його збройні сили можуть бути використані для проведення операцій з її врегулювання. Їх також можуть закликати посприяти збереженню міжнародного миру й безпеки шляхом проведення операцій на підтримку інших міжнародних організацій, які б доповнювали і підсилювали політичні дії в межах широкого підходу до безпеки.

49. Роблячи свій внесок у врегулювання криз через військові операції, сили Альянсу будуть мати справу зі складною та неоднорідною низкою учасників, ризиків, ситуацій та вимог, таких, як, наприклад, гуманітарні катастрофи. Деякі операції з врегулювання кризових ситуацій поза межами статті 5 можуть потребувати не менше зусиль, ніж деякі місії з колективної оборони. Добре підготовлені та оснащені сили на рівні готовності та потужності, необхідному для розв'язання будь-яких непередбачених завдань, а також відповідні структури забезпечення, інструменти планування та командно-штабні можливості є необхідними для забезпечення ефективного військового внеску. Альянс також має бути готовим до підтримки — на основі відокремлюваного, але не окремого потенціалу — операцій під політичним контролем та стратегічним управлінням ЗЄС чи іншої організації за домовленістю. Потенційна участь партнерів та інших країн, які не є членами НАТО, в операціях під проводом Альянсу, так само, як і можливі операції спільно з Росією, можуть стати цінними елементами внеску НАТО у врегулювання криз, що загрожують безпеці євроатлантичного регіону.

50. Збройні сили Альянсу допомагають розвивати стабільність у євроатлантичному регіоні також через участь у контактах між військовими та інших заходах співпраці й навчання в рамках програми “Партнерство заради миру”, а також у спеціальних заходах, що проводяться з метою поглиблення відносин з Росією, Україною та країнами Середземноморського діалогу. Вони роблять свій внесок у стабільність та взаєморозуміння, беручи участь у заходах зі зміцнення довіри, зокрема таких, що посилюють прозорість та поліпшують комунікацію; а також у перевірці з гуманітарних міркувань виконання угод щодо контролю над озброєнням та розмінуванням. Ключові галузі консультацій та співпраці можуть охоплювати, серед інших, підготовку та навчання, сумісність, цивільно-військові відносини, розробку концепцій і доктрин, оборонне планування, врегулювання криз, питання розповсюдження зброї масового знищення, співпрацю в галузі озброєнь, а також участь в оперативному плануванні та проведенні операцій.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО СТРАТЕГІЇ ЗАСТОСУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ АЛЬЯНСУ

51. Для виконання фундаментальних завдань Альянсу в галузі безпеки та втілення принципів його стратегії сили НАТО мають продовжувати активну адаптацію до ефективного задоволення вимог повного спектра місій Організації та майбутніх завдань. Стан сил Альянсу, що ґрунтуються на потужності різних національних оборонних структур, буде відповідати викладеним у наступних параграфах рекомендаціям.

52. Кількість, готовність, наявність та розгортання збройних сил Альянсу віддзеркалюватимуть його відданість колективній обороні та проведенню операцій з урегулювання криз, часом за умов швидкого реагування, на значній відстані від місць постійної дислокації, можливо, і за межами територій держав Альянсу. Характеристики сил Альянсу також відповідатимуть положенням згаданих вище угод з контролю над озброєнням. Сили Альянсу за потужністю та можливостями мають бути достатніми для стримування та протидії агресії проти будь-якого члена Організації. Вони повинні бути сумісними і мати відповідні доктрини та технології. Вони мають зберігати необхідний рівень готовності та мобільності і бути спроможними успішно вести бойові дії в широкому спектрі комплексних спільних та об'єднаних операцій, в яких, можливо, братимуть участь партнери та інші країни, що не є членами НАТО.

53. Це означає:

а) що загальна кількість сил Альянсу буде утримуватись на найнижчому рівні, необхідному для виконання вимог колективної оборони та інших місій Альянсу; вони перебуватимуть на відповідних рівнях готовності залежно від призначення;

б) що географічне розташування сил за мирного часу забезпечить достатню військову присутність по всій території Альянсу, зокрема сили можуть розміщуватись та розгортатись за межами своєї національної території та вод; у разі необхідності передбачено передове розгортання. Регіональні і, зокрема, геостратегічні чинники мають бути враховані Альянсом, оскільки нестабільність на периферії НАТО може спричинити кризи або конфлікти, які вимагатимуть військової реакції Альянсу, можливо, негайної;

в) що командна структура НАТО дозволить здійснювати командування та управління повним спектром військових місій Альянсу через використання мобільних об'єднаних та спільних штабів, зокрема штабів БООТС, для управління та командування багатонаціональними силами та силами за участю кількох родів військ. Вона також зможе забезпечувати операції під політичним контролем та стратегічним управлінням ЗЄС або іншої організації за домовленістю, роблячи таким чином внесок у розвиток власне Європейської системи безпеки й оборони в рамках Альянсу, та проводити операції з врегулювання криз поза статтею 5, у яких можуть брати участь країни-партнери та інші держави;

г) що в цілому Альянс як у короткотерміновому, так і в довготерміновому плані вимагатиме для здійснення повного спектра своїх місій суттєвої оперативної спроможності, а саме: ефективних можливостей задіяння; мобільності й можливості швидкого розгортання; життєздатності сил та інфраструктури, а також спроможності до тривалих дій, включаючи ефективне тилове забезпечення й ротацію сил. Для якнайповнішого розвитку цього потенціалу, спроможного забезпечити проведення багатонаціональних операцій, необхідні взаємосумісність, зокрема особового складу, використання сучасних технологій, утримання інформаційної переваги під час проведення військових операцій, а також висококваліфікований персонал з широким спектром навичок. Достатні можливості в галузі управління, командування та зв'язку, а також розвідки та спостереження слугуватимуть чинниками підвищення ефективності дій збройних сил;

д) що в будь-який час обмежена, але з військової точки зору значна, частина сухопутних, повітряних та морських сил зможе відреагувати так швидко, як це необхідно, на різні непередбачувані обставини, зокрема несподіваний напад на будь-кого з членів Альянсу. Більша частина сил перебуватиме на необхідних рівнях готовності для проведення тривалішої операції в межах або поза межами території Альянсу з використанням принципу ротації розміщених сил. Сукупно ці сили мають бути достатніми як за кількістю та якістю, так і з погляду бойової готовності для стримування і протистояння обмеженим нападам на Альянс;

е) що Альянсу слід бути готовим скликати чисельніші сили як у відповідь на будь-які фундаментальні зміни у середовищі безпеки, так і на менш масштабні вимоги через виділення підкріплень, мобілізацію резервів або відновлення боєздатності сил у разі необхідності. Ця спроможність має відповідати потенційним загрозам безпеці Альянсу, зокрема тривалій перспективі. Слід брати до уваги можливість суттєвого підвищення готовності та потужності збройних сил на периферії Альянсу. Спроможність здійснювати вчасне поповнення запасів та підкріплення як з Європи і Північної Америки, так і на території держав Альянсу залишатиметься надзвичайно важливою і потребуватиме високого рівня мобільності, готовності до розгортання та гнучкості;

є) що відповідні структури і процедури, зокрема, такі, що забезпечують можливість швидкого і вибіркового нарощування, розгортання та скорочення сил, необхідні для пропорційної, гнучкої та вчасної реакції, покликаної зменшити та ліквідувати напруженість. Такі дії мають регулярно відпрацьовуватись у мирний час;

ж) що оборонні можливості Альянсу матимуть змогу адекватно та ефективно відповідати на ризики, пов'язані з розповсюдженням ЯХБ зброї та засобів її доставки, які також становлять загрозу населенню, території та збройним силам членів Альянсу. Необхідне збалансоване об'єднання сил, спроможності реагування та оборонних структур;

з) що сили та інфраструктура Альянсу мають бути захищені від терористичних актів.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЗВИЧАЙНИХ СИЛ

54. Необхідно, щоб збройні сили Альянсу були спроможні ефективно виконувати увесь спектр місій Організації. Ця вимога впливає на структуру сил, рівень їх потужності та оснащеності; готовність, наявність та спроможність до тривалих дій; навчання та підготовку; варіанти розгортання та використання; можливості нарощування і мобілізації. За мету має слугувати досягнення оптимального балансу між силами на високому рівні готовності, спроможними швидко або, якщо необхідно, негайно розпочати операції з колективної оборони або з урегулювання кризових ситуацій поза межами статті 5; силами на різних нижчих рівнях готовності, які становлять основу сил, необхідних для колективної оборони, для ротації підрозділів з метою утримання належного рівня операції з урегулювання кризи або подальшого підкріплення сил у конкретному регіоні; довготермінова спроможність нарощувати та зосереджувати сили у найгіршому — але малоймовірному — випадку широкомасштабних операцій з колективної оборони. Значна частина сил Альянсу вмітиме виконувати більш ніж одну з цих ролей.

55. Сили Альянсу будуть структуровані таким чином, щоб відображати багатонаціональну та об'єднану природу місій Альянсу. Важливими завданнями будуть контролювання, захист та оборона території; забезпечення безперешкодного використання морських, повітряних та наземних комунікацій; контроль морського простору та захист розгортання сил стримування морського базування; проведення незалежних та спільних повітряних операцій; гарантування безпечного повітряного простору та ефективної розширеної протиповітряної оборони; ведення спостереження, розвідки, рекогносцировки та радіоелектронної боротьби; стратегічні повітряні перевезення; забезпечення ефективної та гнучкої командно-штабної структури, зокрема мобільних об'єднаних спільних штабів.

56. Необхідно продовжувати вдосконалення оборонної структури Альянсу, спрямованої на боротьбу з ризиком та потенційною загрозою розповсюдження ЯХБ зброї та засобів її доставки, зокрема протиракетної оборони. Оскільки сили НАТО можуть отримати вказівку провести операцію за межами кордонів країн НАТО, структури, покликані боротися з ризиком розповсюдження зброї масового знищення, мають бути гнучкими, мобільними, спроможними до швидкого розгортання та тривалих дій. Доктрини, плани та система навчань і тренувань мають також підготувати Альянс до стримування та оборони проти ЯХБ зброї. Метою цього є подальше зменшення оперативної вразливості збройних сил НАТО при збереженні їх гнучкості та ефективності попри присутність ЯХБ зброї, загрозу застосування цієї зброї чи її застосування.

57. Стратегія Альянсу не передбачає ведення хімічної або бактеріологічної війни. Члени Альянсу підтримують ідею загального дотримання відповідних міжнародних угод у сфері роззброєння. Але навіть якщо буде досягнутий подальший прогрес у забороні хімічної та біологічної зброї, заходи оборонної перестороги не втратять свого значення.

58. З огляду на скорочені сили та обмежені ресурси спроможність тісно співпрацювати залишатиметься життєво необхідною для досягнення цілей Альянсу. В цьому відношенні необхідними є структури колективної оборони НАТО, у яких для тих, хто бере в ній участь, провідною є інтегрована військова структура. Різні напрямки оборонного планування НАТО необхідно ефективно координувати на усіх рівнях для забезпечення готовності сил та структур підтримки виконати увесь спектр завдань, що стоять перед ними. Обмін інформацією про планування збройних сил між членами Альянсу забезпечує наявність потужностей, необхідних для виконання цих завдань. Не менш важливими залишаються консультації у разі серйозних змін в національних оборонних планах. Задля відповідного реагування на виникнення нових проблем у сфері безпеки величезне значення матиме співпраця в розробці нових оперативних концепцій. Практика, що склалася в рамках власне Європейської системи безпеки й оборони в Альянсі, допомагає союзникам тісно співпрацювати без зайвого дублювання ресурсів та потужностей.

59. Для того щоб гнучко реагувати на можливі непередбачені ситуації та ефективно виконувати свої місії, Альянс потребує достатнього рівня матеріально-технічного забезпечення, а саме: транспортних потужностей, медичного забезпечення та запасів, необхідних для ефективної підтримки усіх типів сил. Стандартизація сприятиме співпраці та економічності у тиловому забезпеченні сил Альянсу. Проведення операцій за межами території країн Альянсу, коли не буде зовсім або не буде достатньої підтримки з боку країни, що приймає сили, ставить особливі завдання перед системою тилового забезпечення. Можливість вчасно розбудувати більші, краще оснащені та підготовлені сили того рівня, який дасть змогу виконати усі можливі місії Альянсу, також є суттєвим внеском у врегулювання кризових ситуацій та обороноздатність. Сюди належить спроможність підсилити будь-який регіон, де існує загроза, та забезпечити багатонаціональну присутність там і тоді, коли це необхідно. Сили різного типу на різних рівнях готовності можуть гнучко використовуватись для підсилення як всередині Європи, так і на трансатлантичному рівні. Це потребуватиме контролю над комунікаціями та відповідної організації забезпечення і навчань.

60. Взаємодія між силами Альянсу та цивільним середовищем (як урядовим, так і неурядовим), у якому вони функціонують, необхідна для успіху операцій. Співпраця між цивільними та військовими є взаємозалежною — дедалі частіше цивільні органи влади звертаються за допомогою до військових, а цивільна підтримка військових операцій є необхідною з погляду тилового та медичного забезпечення, комунікацій та зв'язків з громадськістю. Відтак співпраця між військовими та цивільними органами Альянсу залишатиметься пріоритетною.

61. Спроможність Альянсу виконувати усі його місії дедалі більше залежатиме від багатонаціональних сил, що доповнюють національні сили, які надаються в розпорядження НАТО заінтересованими членами. Сили, які можна застосовувати для виконання будь-яких місій Альянсу, демонструють рішучість Організації утримувати ефективну колективну оборону; підсилювати згуртованість Альянсу та зміцнювати трансатлантичне партнерство і посилювати власне Європейську систему безпеки й оборони в НАТО. Багатонаціональні сили, зокрема, ті, що спроможні швидко розгортатись для проведення операції з колективної оборони або врегулювання кризи поза статтею 5, зміцнюють солідарність. Вони також можуть забезпечити розгортання формувань, що будуть потужніші за ті, які можна створити на чисто національному рівні, допомагаючи, таким чином, ефективніше використовувати обмежені оборонні ресурси. До цього можна віднести інтегрований багатонаціональний підхід до конкретних завдань і функцій, підхід, який лежить в основі концепції БООТС. Для операцій з підтримки миру дуже цінними будуть ефективні багатонаціональні формування та інші форми залучення країн-партнерів. Для використання потенціалу багатонаціональних формувань повною мірою вельми важливим є поліпшення взаємосумісності, зокрема, через інтенсивні тренування та навчання.

ХАРАКТЕРИСТИКА ЯДЕРНИХ СИЛ

62. Головним призначенням ядерних сил Альянсу є політичне: збереження миру і запобігання примусу та будь-яким війнам. Вони продовжуватимуть виконувати важливу роль, яка полягає в тому, що будь-який агресор залишатиметься невпевненим, відсіччю якого типу Альянс відповість на збройний напад. Вони демонструють, що будь-яка агресія не є раціональним способом дій. Головна гарантія безпеки союзників надається стратегічними ядерними силами Альянсу, особливо американськими; незалежні ядерні сили Великої Британії та Франції, які самостійно відіграють роль стримуючого фактора, сприяють зміцненню загальної безпеки членів Організації.

63. Достатньо потужні ядерні сили Альянсу і демонстрація солідарності та спільної відданості запобіганню війні потребують широкої участі європейських союзників, які залучаються до планування колективної оборони в ролі держав, які можуть виконувати завдання з використанням ядерної зброї, розміщують за мирного часу ядерні сили на своїх територіях та беруть участь у системі консультацій, управління та командування. Розташовані в Європі ядерні сили, які можуть бути надані в розпорядження НАТО, забезпечують важливий політичний та військовий зв'язок між європейськими та північноамериканськими членами Альянсу. Тому НАТО утримуватиме адекватні ядерні сили в Європі. Ці сили повинні мати відповідні характеристики й бути гнучкими і життєздатними для того, щоб залишатись важливим та ефективним елементом стратегії Альянсу, спрямованої на відвернення війни. Вони утримуватимуться на найнижчому рівні, необхідному для збереження миру і стабільності.

64. Заінтересовані члени Альянсу вважають, що з радикальними змінами у кліматі безпеки, зокрема скороченням звичайних збройних сил у Європі та збільшенням часу реагування, значно поліпшились можливості НАТО врегулювати кризу дипломатичним шляхом або, в разі необхідності, забезпечити успішну оборону звичайними засобами. Таким чином, обставини, за яких вони можуть розглядати будь-які варіанти застосування ядерної зброї, є надзвичайно гіпотетичними. Відтак з 1991 року члени Альянсу здійснили ряд кроків, які відповідають ситуації в галузі безпеки після холодної війни. До них належать: значне кількісне та якісне скорочення тактичних (субстратегічних) сил, а саме: ліквідація ядерної артилерії та ядерних ракет короткого радіуса дії наземного базування; значне пом'якшення режиму бойової готовності ядерних сил; припинення дії ядерних планів на випадок надзвичайних ситуацій за мирних часів. Ядерні сили НАТО вже не націлені на жодну країну. Однак НАТО буде утримувати на мінімальному рівні, що відповідає існуючому клімату безпеки, адекватні тактичні сили в Європі, які забезпечуватимуть необхідний зв'язок зі стратегічними ядерними силами, посилюючи трансатлантичну ланку. Вони складатимуться з літаків, спроможних нести ядерні заряди, та невеликої кількості британських боєголовок “Трайдент”. Однак тактичні ядерні озброєння за звичайних обставин не будуть розміщені на кораблях та ударних підводних човнах.

ЧАСТИНА V - ВИСНОВОК

65. У міру входження Північноатлантичного альянсу в шостий десяток років свого існування він має бути готовим вирішувати завдання, які постануть перед ним у новому столітті. Стратегічна концепція підтверджує незмінну мету існування Альянсу і ставить перед ним фундаментальні завдання у сфері безпеки. Вона дозволяє трансформованій НАТО зробити свій внесок у еволюціонуюче середовище безпеки, підтримуючи безпеку і стабільність силою своєї спільної відданості принципам демократії та мирного розв'язання конфліктів. Стратегічна концепція визначатиме політику Альянсу в галузі безпеки й оборони, його оперативні концепції, стратегію застосування його звичайних та ядерних сил та систему його колективної оборони. Вона буде постійно переглядатися з огляду на розвиток ситуації в галузі безпеки. У нестабільному світі ми мусимо підтримувати обороноздатність на необхідному рівні. Але підтверджуючи свої зобов'язання у цій сфері, Альянс буде й надалі використовувати кожну можливість допомогти у розбудові неподільного континенту через плекання й поширення образу вільної та неподільної Європи.